Волонтерства забагато не буває…

Поняття “волонтерська діяльність” сьогодні вже стало звичним і, навіть,  поширеним в лексиконі українців. Добровільною, безкорисною, суспільно корисною діяльністю, якою є волонтерство, в Україні займалися давно, і не тільки окремі особи, а й цілі громади та організації. Адже служіння ближньому (соціальне служіння) є одним із вагомих складових християнського життя. З 2011 року основні напрямки волонтерської діяльності в Україні визначено також на законодавчому рівні (Закон України «Про волонтерську діяльність»).

Згідно загальнонаціонального дослідження “Волонтерство в Україні”, що проводилися у грудні 2014 року  на замовлення Організації Об’єднаних Націй компанією GfK Ukraine, особливо активізувалася волонтерська діяльність в Україні у час Революції Гідності та АТО. 23% опитаних вказали, що мають досвід волонтерської діяльності, зокрема 9% із них розпочали волонтерити у 2013-2014 році. Безумовно, допомога українській армії та пораненим з початком військових дій на сході України стала домінуючим напрямком роботи волонтерів, до подій Майдану волонтерська допомога спрямовувалася на соціально незахищені групи населення та благоустрій громадського простору.

Якщо розглядати волонтерську діяльність в Україні в світовому контексті, варто звернути увагу на World Giving Index (Світовий індекс благодійності).  Цей індекс щороку  визначає організація  Charities Aid Foundation’s (CAF) опитуючи мешканців 160 країн. Респондентам пропонують відповісти на три прості запитання про те, чи вони допомагають незнайомцям, чи жертвують кошти на благодійність та чи приділяють час для роботи в організаціях.

У 2016 році Україна вперше увійшла до цього рейтингу, посівши 106 місце. 36% опитаних вказали, що допомагають незнайомцям (119 місце), 26% респондентів жертвують кошти на благодійність (68 місце), 16% – працюють для організацій (92 місце). У 2016 році першу п’ятірку склали Мянмар, США, Австралія, Нова Зеландія, Шрі Ланка. Найвищі показники в рейтинговому списку з 2013 року стабільно демонструють Мянмар та США.

За даними Charitable Giving Statistics, більше 50% дорослих у США беруть участь у різного роду волонтерській діяльності. Найчастіше це студенти, або люди літнього віку. Американських волонтерів різних професій та соціального становища часто можна зустріти і в Україні.

Нещодавно до нас (кафедри загальної та соціальної педагогіки УКУ) звернувся двадцятидворічний Максим Шот, який мав намір приїхати в Україну по волонтерській програмі. Він вивчає психологію та культурологію в  Alma College  у штаті Мічіган та хоче в майбутньому працювати з дітьми. Ми поспілкуалися з Максимом щоб довідатися що його надихнуло займатися волонтерською діяльністю саме в Україні.

19274944_674885716050830_4845004949377805720_n“Мою пристрасть до благодійності та соціальної роботи зумовила сила та доброзичливість моєї бабусі. Я народився в маленькому селі в центральній Україні в бідній сім’ї. І хоча у нас не було багато ресурсів, бабуся була найдобрішою і найблагороднішою жінкою з усіх, кого я будь-коли зустрічав. Вона вплинула на моє життя таким чином, що я буду назавжди їй вдячний”, – говорить Максим. Це вже не перший досвід волонтерської діяльності хлопця. У 2015 році Максим вирушив до Південної Америки, де він інтенсивно вивчав іспанську мову, а згодом відвідав ще низку країн.

331212

Максим Шот із захватом розповідає про свої подорожі: “Моя волонтерська робота переважно спрямована на дітей у складних життєвих обставинах в різних громадах. Мені подобається працювати з дітьми. Завдяки своїй волонтерській діяльності я навчався в Ewha Womans University в Південній Кореї та відвідав багато країн, зокрема Тайланд, Колумбію, Еквадор, Фіджі, Україну, Фінляндію та Південну Корею. Коли я подорожую, я хочу надихнути дітей бути добрими і працювати над досягненням своєї мрії.”

Волонтерство Максима в Україні мало тривати протягом місяця у дитячому будинку сімейного типу,  але його бажання зробити якомога більше для українських дітей спонукало хлопця вдвічі продовжити час свого волонтерства тут. У цей додатковий місяць ми запропонували Максиму попрацювати з партнерами програми “Соціальна педагогіка” – Львівською школою-інтернат №2, прийомною сім’єю та родинним центром “Рясне”. Окрім організаційної підготовки, домовленостями з базами волонтерства Максима, Юлія Кокоячук та студенти програми провели для Максима екскурсію університетом та найцікавішими місцями у Львові. Судячи з відгуків Максима, його праця і перебування в Україні справила на нього незабутнє враження.

IMG-20170727-WA0003

IMG-20170727-WA0009

“Ця поїздка в Україну особливо важлива для мене, тому що я відчуваю себе як вдома. А діти, з якими мені довелося працювати, нагадують мені час, коли я був маленьким хлопчиком. Повертаючись до Америки, я назавжди візьму з собою доброзичливість українського народу та красу України. Я хотів би подякувати Українському католицькому університету, зокрема кафедрі загальної та соціальної педагогіки, за те, що вони надали мені можливості для волонтерства з місцевими родинами та дитячими будинками в Україні”, – додає Максим.

IMG-20170727-WA0002IMG-20170727-WA0000Знайомство з Максимом також викликало чимало позитивних емоцій не лише у дітей, з якими він працював, але й студентів та всіх, з ким спілкувався хлопець за час свого перебування в Україні. Можливо, його відданість дітям і бажання безкорисливо допомагати тим, хто цього потребує, зможе надихнути багатьох до активної волонтерської діяльності.