Жити гідно всупереч долі: Як зробити громадський простір доступним для людей з інвалідністю

Лобіювати створення інклюзивного простору в міській архітектурі – одне з передових завдань, над яким працюють громадські діячі із захисту прав людей з інвалідністю. Чи є громадський простір в Україні доступним для незрячих, людей на візках та нечуючих, як можна вплинути на зміну ставлення до людей з інвалідністю і чого можна від них повчитися – про це говорили під час круглого столу «Доступність середовища для людей з інвалідністю: шведсько-український досвід», який відбувся 30 травня в Українському католицькому університеті.

Мученики і маргіналізовані – дві категорії, які не вписувалися в радянську систему

Проректор УКУ із зовнішніх зв’язків Олег Турій звернув увагу на те, що в університеті з самих початків застановилися на кількох фундаментальних речах, які лягли в основу короткої формули – 2 М (мученики і маргіналізовані) і 3 С (свідчити, служити, спілкуватися).

Проведення цієї конференції у стінах УКУ є невипадковістю. Наш університет почався з проекту збирання свідчень про долю людей, які були переслідувані тоталітарним режимом. Мученики – ті, кому радянська влада забороняла бути вірними покликанню, віруючими людьми. Маргіналізовані – ті, які особливо потребували уваги суспільства, того дару гідності, але радянська влада відкидала їх за одвірки суспільства. Обидві категорії не вписувалися в тогочасну систему. Не маючи іншої зброї, крім надії і віри, вони перемогли тоталітарну владу. У жахливих обставинах змогли вистояти і зберегти свою гідність. Думаю, ваша конференція – це продовження того, за що боролися ті люди, – зауважив Олег Турій.

Університет також долучається до розбудови інклюзивного середовища в Україні, зокрема, під час проектування Академмістечка враховували його доступність для людей з інвалідністю. В УКУ діє Школа жестової мови, функціонує Центр духовної підтримки людей з особливими потребами «Емаус», проводяться курси душпастирства людей з особливими потребами, літні табори для нечуючих дітей. Соціальні педагоги долучені до проекту наставництва дітей-сиріт, займаються волонтерством у дитячих будинках та школах-інтернатах. У рамках відділу студентського життя діє структура, яка відповідає за супровід людей з особливими потребами. Усе це виховує у студентах чуйність, відчуття справедливості, готовність до співпраці і благодійництва, зауважив Олег Турій.

Люди з особливими потребами – це люди з особливими досягненнями

«Кожен з нас є людиною, яка має особливі потреби. Повага до людей спонукає нас зважати на бажання одне одного. У плануванні Академмістечка ми враховували питання доступності і мобільності з огляду на різних людей. Насправді ті, кого ми називаємо людьми з особливими потребами, є людьми з особливими досягненнями», – зазначив о. Юрій Козловський, магістр Колегіуму, керівник відділу студентського життя.

Розбудовувати інклюзивний простір Україна вчилася від Швеції ще з 1991 року, коли сюди приїздили представники організацій з фізичної терапії і проводили табори для людей з інвалідністю.

«Моє життя стало інакшим, коли я познайомився із представниками шведської організації, які працювали зі спинальниками. Вони зробили революцію в моїй свідомості. На той час я вже 20 років сидів у візку і вважав себе самодостатнім. Моє уявлення про інвалідність перевернулося, коли я побачив, як себе поводять хлопці і дівчата на візках. Для них просто не існувало бар’єрів. Це абсолютно повноцінні люди», – зауважив Ярослав Грибальський, представник ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» у Львівській області.

У 1992 році у Львові провели перший табір активної реабілітації, який відвідали люди з різних регіонів України. Це був один з перших кроків до освітньої підготовки фахівців з фізичної реабілітації. У Швеції організували семінар, на який запросили представників з Польщі, Білорусії і України і ділилися досвідом державної підтримки людей з інвалідністю.

У Швеції ключовим принципом є універсальне формування громадської інфраструктури

За словами заступника Посла Швеції Генріка Нурберга, Посольство Швеції проводить вже 4-й захід, присвячений темі людей з інвалідністю. Шведський уряд презентував нову програму з підтримки людей з інвалідністю. Серед пріоритетних цілей – їх залучення і доступність до громадського простору.

«Одним з основних принципів є універсальне формування громадської інфраструктури ще на початках будівництва – планування широкого ліфту в будинках і широких доріжок у парках. Дуже важливою є доступність громадського транспорту та інформаційно-технологічних систем. У Швеції людям з інвалідністю допомагають працевлаштуватися. Підприємства, які працевлаштовують, отримують додаткову допомогу від держави», – розповів Генрік Нурберг.

Як перемагати себе, долати труднощі і виклики долі, як перетворити особливі потреби в особливі досягнення – можна було дізнатися під час шведсько-української фотовиставки про людей інвалідністю, яка побувала в 15 країнах світу і проводилася в УКУ у рамках проекту «Рівнодоступність. Жити гідно всупереч долі». На світлинах – люди з інвалідністю (чоловіки, жінки та діти з Швеції та України), які зберегли гідність, проявили відвагу у досягненні мрій і реалізували себе, незважаючи на долю.

Однією з героїнь виставки є громадська діячка, літератор, вчитель зі Швеції Сара Шамло. Вона втратила зір у віці 5-6 років. Незважаючи на це, завершила університет у Стокгольмі і викладає креативне письмо. Також Сара очолює організацію, яка займається підготовкою собак-поводирів для незрячих. Дівчина також має такого собаку, але каже, не всюди може з ним піти. Бо у шведському суспільстві у деяких місцях це сприймають як порушення санітарних норм. За словами Сари, турбота про людей з інвалідністю у Швеції проявляється на різних рівнях – медицина, транспортна система, система освіти і трудове законодавство.

У Швеції близько 100 тис незрячих людей, серед яких здебільшого пенсіонери. Коли народжується дитина з вадами зору, лікарі відразу обстежують, наскільки можна покращити зір. Медицина для дітей в Швеції є безкоштовною. Якщо покращити зір неможливо, людині надається державна підтримка.  Також в країні є можливість 16 годин на тиждень користуватися послугами асистента

Хоча без допомоги асистента людина з інвалідністю швидше вчиться самостійності, зазначає Сара:

«Для мене навчання в університеті було набагато кращим ніж в школі. Бо там не було асистента і мені доводилося самій брати відповідальність за підготовку навчальних матеріалів, написаних шрифтом Брайля. Також швидше налагодила контакти з іншими. Правда, не так багато незрячих навчаються в університеті. Частково тому, що в декого з них були проблеми під час шкільного навчання».

За інформацією, серед незрячих близько 50% непрацевлаштовані. З тих, які працюють – значна частина є підприємцями, інші – в організаціях для незрячих.

Для таких як Сара кожного дня треба робити вибір підкорятися волі обставин чи перемагати себе, незважаючи на труднощі. Йти вперед і жити гідно всупереч долі.

Організатори круглого столу і фотовиставки про людей з інвалідністю є Посольство Швеції, Національна Асамблея людей з інвалідністю України, Шведський Інститут, Український католицький університет.